Роботи Коржа змогли знайти своїх шанувальників, повністю виправдавши час, витрачений на альбоми. Дворові мелодії світових околиць впали душу кожного, оскільки божевільні біти на пару з задушевними піснями дозволили знайти кожному слухачеві пару міцних рядків про себе.
Перше, що буквально стріляє у вуха при прослуховуванні цього альбому - це те, що на ньому ми не чуємо тих качевих бітів, тієї сильної енергії, але по правді кажучи, цього і не повинно на ньому бути. Якраз, завдяки рівномірним і плавним звукам до слухача доходить головна мета альбому - Малий справді дорослішає.
І так, альбом не намагається здатися "розумним", хайповим або зібрати Олімпійський. Але ми ж і не йдемо на концерти Макса, за пафосом і унікальністю, для цього і так є свої виконавці. Ми рвемося на концерти Коржа, оскільки знаємо, що це про нас. Коли кожен другий виконавець намагається нав'язати свої підвалини - "Малий подорослішав" в двох частинах нагадує нам про те, що всі ми однакові, і всі ми живемо на цій землі з одними і з такими ж самими проблемами. Він об'єднує нас і по-братськи плескає по плечу, відчуваючи, що саме цього, нам так і не вистачало.