Найскладніше в прослуховуванні «Без меж» (як і трьох попередніх альбомів) - це відключитися від споживацького підходу до музики. В епоху стрімінга і вільного інтернету через меломанів проходить така кількість музичного матеріалу, що увагу здатне зачепити лише за щось надзвичайне. Тому альбом ОЕ бажано прослухати кілька разів, тому що з першої спроби він навряд чи залишить яскраве враження. Скинувши перший шар меломанським сумнівам починаєш чути пісні і їх сенс. На альбомі на рідкість велика кількість «стадіонних» треків. Воно і зрозуміло, останні кілька років група тільки й робить, що виступає на стадіонах. Причому не в переносному, а в самому що ні на є буквальному ...