Рецензія на альбом Bill Fay - Bill Fay (1970)

Глибока глибина

Bill Fay - Bill Fay (1970)

Якось до мене в руки потрапив дуже цікавий та оригінальний альбом британського виконався 70-х років Bill Fay - Time of the Last Persecution (1971), який згодом і спонукав мене ознайомитись з всією його творчістю. В даній рецензії я спробую охарактеризувати Bill Fay - Bill Fay (1970), який є дебютним альбом співака.

Отже, для початку слід зазначити, що Bill Fay аж ніяк не належить до мейнстрімових виконавців того періоду, скоріше він знаходився в опозиції до таких відомих китів, як Led Zeppelin, Deep Purple, Black Sabbath, Pink Floyd та ін., які меншою або більшою мірою розвивали Hard-Rock, Progressive Rock або Glam-Rock. Bill Fay же пішов іншим шляхом, і на мій погляд дуже своєрідним як на той період. Його музика скоріше тяжіє до таких жанрів, як Folk-Rock, Piano та Acoustic Rock. Більш душевна, глибока, легко слухається. Думаю, що він прекрасно розумів, що популярним йому не стати з такими напрямками, тому писав для себе, для власного задоволення, а як показує досвід - саме така музика є найбільш бажаною для людської душі.

Перейдемо до конкретного матеріалу, який влився в альбом. На альбомі всього 15 треків і перше, що кидається у вічі це те, що пісеньки не довгі, максимум 3 з половиною хвилини, але і таких мало, в основному по 2-2,5-3 хв. Фолькова манера з використанням оркестру грає визначальну роль в альбомі, а також виділяється досить глибокий, рівний і я би сказав, чуттєвий вокал. Так як автор даної рецензії слабіє від звуку віолончелі та скрипки, наявність цих чудових інструментів надає альбому особливого колориту.

Прослухавши альбом, можна сказати наступне. Перші дві пісні йдуть як вступні, не гучні, тихенький вокал, використовується мінімум інструментів (акустична гітара та клавіші). На перший погляд ці пісні здаються занудливими, на другий - скучними, а на третій - тягучими і досить не поганими. А от наступні пісні розкривають всю суть та емоції даного альбому. Вони характеризуються, насамперед, повнотою музичних інструментів, тобто йде чергування: в один піснях домінує гітара, а на задньому плані скрипка, в інших йде наголос на піано та легкі ударні. Та досить барвистою лінією через всі пісні пронизується рівна, трішечки надривна та емоційна душа, яка втілюється у вокалі виконавця.

Якщо братись виділяти найкращі пісні в альбомі, то можна сказати, що абсолютно всі пісні заслуговують уваги, автор після прослуховувань не виокремив для себе прохідних або не цікавих пісень, в тому і полягає цілісність даного альбому. Та найбільшої уваги, на думку рецензента, заслуговують три пісні: це Narrow Way, The Room та Some Good Advice. Загалом, варто зазначити, що альбом не претендує на високі хвалебні відгуки слухачів, я навіть готовий поспорити, що більшість прослухає його „фоном” і не відчує всього кайфу, але якщо якісно вслухатись (а я слухав його в навушниках і при повній тишині), тоді ви зможете справедливо дати йому заслужену хорошу оцінку.

Насамкінець дам пораду: якщо вам хочеться розбавити свій спокій душевною та гармонічною музикою, помріяти або подумати про високе і глибинне, зануритись в емоції, тоді візьміть альбом Bill Fay - Bill Fay (1970).

 25 лист, 2012   NoGood
Для того щоб залишити коментар потрібно авторизуватись

© 2012-2024  MusicScore.  Всі права захищені.