Рецензия на альбом Wintersun - Wintersun (2004)

Wintersun - Wintersun (2004)

Міріади прекрасних зірок у величавому нічному небі. Шепіт холодних північних вітрів, що пронизують плоть і кров, оголюють від снігів скелясті гірські піки, які вже тисячоліттями споглядають на нескінченність Всесвіту. Мільярди Галактик, блукаючих в просторі і часі. Нищівна сила Пульсарів, що руйнують все на своєму шляху. Темні «колодязі» Чорних Дір, засмоктуючих в себе матерію. Життя і смерть… І, звісно ж, людські почуття та переживання.

Ось які асоціації виникають під час прослуховування дебютного альбому від фінського вокаліста і мульти-інструменталіста Ярі Мяенпяя. О, звісно… забув запитати: «Ви коли-небудь чули це ім’я? Що воно для Вас означає?»… Ні… напевне «Ні»… «нічого»… Але люди, які слухають metal-music, особливо, шанувальники таких напрямів як мелодичний дет- та фолк-метал, повинні були чути хоч кілька речей з його творчості. Перші два диски мелодик-дет/фолк-метал-формації Ensiferum, на чолі із безсмертним фронтменом Маркусом Тойвоненом, наприклад. Або ж, дебютний альбом блек-метал-гурту ArthemesiA… чи другий альбом Георга Лааксо в рамках проекта Cadacross (також із Суомі), де Мяенпяя зіграв кілька гітарних соляків. Звісно, проекти-проектами, соляки-соляками, але коли Ярі покинув роботу у вищеперерахованих формаціях, вони просто «розсипались», в усіх сенсах цього слова. На плаву і в хорошій формі залишився лише Ensiferum, що є доказом виняткового ентузіазму і працелюбства Маркуса Тойвонена і Ко. 
 
Гадаю, залишаючи ряди Ensiferum, він відчував, що потенціал у нового проекту набагато більший. Звісно, так воно є і насправді, адже розмаїття ліричних тем та власне інструментальних частин здається просто вражаючим. Стосовно першого: це вам вже не «та-тта-ра-ра, честь-відвага, мечі_да_сокири», а справжній калейдоскоп почуттів, людських переживань, мрій, снів та секретів найпотаємніших закутків душі автора, прагнення пізнати не тільки самого себе, але і сенс життя та смерті. Стосовно другого: музика – різноманітна, подібно до зимового сонця – чаруюча і, водночас, холодна; швидкісні частини в підсумку вийшли більш злими та морозними («Beautiful Death», «Battle Against Time», «Winter Madness», «Beyond The Dark Sun»), а повільні – більш спокійними, атмосферними та філософськими («Sleeping Stars», «Death And The Healing», «Sadness And Hate»); мелодизм стоїть окремим «особняком» посеред усіх відомих гуртів, що грають у даному напрямі; структурно і композиційно Ярі не слідував нудній схемі «куплет-приспів», а вибудовував власні мелодійні лінії згідно запасу ідей на їх втілення (і скільки б не звучала пісня, вона ніколи не постає якоюсь «нецікавою», будь це протяжність в 02:39 (як «Beyond The Dark Sun») або в 10:15 (як «Sadness & Hate») хвилин); Ярі знає як довести свою мелодію до ладу, до свого логічного продовження або ж завершення; знає як винагородити слухача кульмінаційними моментами – по-правді, вони неперевершені на протязі всього альбому (ось що я називаю терміном «вищий пілотаж»). 
 
Зігравши просто-таки величезний обсяг соляків, тремоло-відрізків та організувавши чіс на струнах («Beautiful Death»), Мяенпяя показав себе на цьому альбомі справжнім віртуозом не тільки у гітарному ремеслі – партії синтезаторів, які виконують роль ефектного довіску до загального звучання, тому наочний доказ. Він зробив дійсно щось приголомшливе в музичному плані, об'єднавши похмуре та холодне, і водночас, містичне звучання з неокласичним мелодизмом пауер- та MDM, жорсткістю блек- та [масштабністю + епічністю] фолк/вікінг-металу. Саме це на даній платівці робить музику динамічнішою («Starchild», усі частини якої суперові), зверхмелодійною та емоційнішою: моментами злішою («Beautiful Death»)... моментами спокійнішою... моментами, навіть, умиротворяючою (як  «Death And The Healing»). Таким чином, альбом випромінює страх, сум, гнів і печаль, ненависть і любов через образи справді комічних масштабів, які заховані глибоко в свідомості людини, створюючи чисті наче кришталь емоційні сплески, що дзеркально відображають настрій та атмосферу композицій.
 
Вокал на дебюті Wintersun є більш потужним ніж будь-де раніше. Суворий блековий скрімінг митями просто розриває все на шматки, але є і світла сторона – чистий вокал, який проймає до глибини душі своєю витонченістю, меланхолічністю та величчю. Іноді можна почути хоровий спів, зроблений шляхом багатошарового накладання основного і бек-вокалів (середина композиції «Starchild»). Слухаючи демо-записи 1997-го року можна помітити яких вражаючих успіхів досяг Ярі в цьому плані. Звісно, дякувати за роботу потрібно не лише шановному пану Мяенпяя, осилившому записати вокал та майже всі інструменти, але і одному із найвидатніших барабанщиків всія_Фінляндії – Каю Хахто, який допоміг майстрові здійснити задумане, записавши супер-професійні, шикові партії ударних.
 
Віддати належне потрібно також ілюстратору Крістіану Воліну, який займався наочним зображенням всього того, що йому «наторочив» Мяенпяя, в хорошому сенсі виразу, звісно. Кріс створив справжній шедевр, це одна із найкращих його робіт, беззаперечно. Віковічні ялини, що все своє життя не визирали з-під снігів, холодні та стрімкі гірські піки, таємниче світло поза дерев і по-справжньому дивне сонце, що пробивається крізь завісу холодної північної ночі, встеленої незліченною кількістю зір. Що ж може бути красивіше атмосферно-холодного зимового пейзажу з такою великою кількістю різноманітних елементів природи, які на 100% точно відображають як ліричну, так і інструментальну складові альбому!? Що може бути сумніше за сковане морозами тіло Вальфара?!
 
Дуже хотілося б сказати на завершення щось типу «Ця музика була викована на тисячолітніх крижаних скелях, обшліфована холодними північними снігами та освячена сяйвом і величчю тих прекрасних зірок», але коли слухаєш і усвідомлюєш, що це все плоди роботи однієї людини, саме тоді і виникає особлива форма поваги до митця… бажання повертатись до прослуховування роботи ще раз… і ще раз… і ще багато-багато разів!
 
І дійсно, з моменту виходу дебютної роботи Wintersun минуло вже більше десятка років, а вона так і залишається як для багатьох поціновувачів мелодичного дет-металу, так і для прихильників гурту, однією із кращих в напрямі. Особисто від себе додав би ще такі номінації, як «Альбом року»,  «Кращий альбом мелодичного дет-металу фінської школи», а також помістив би його в  двадцятку найкрасивіших metal-альбомів всіх часів, і навіть не тому, що належу до когорти людей, які поклоняються йому і щиро ним захоплюються.
 01 апр, 2015   Nitais_Ter
Для того чтобы оставить комментарий необходимо авторизоваться

© 2012-2018  MusicScore.  Все права защищены.