Рецензия на альбом Arx Atrata - Oblivion (2013)

Arx Atrata - Oblivion (2013)

Втрачене тепло вже ніколи не повернеться. Загублені у срібнолицих снігах мрії — захолонуть, так ніколи і не ставши реальними, а душа… а шовковиста душа, що блукатиме в морозних обіймах Володарки Зими, не віднайде своє істинне щастя. І яким би привітним та лагідним не здавалося величаве зимове сонце, воно все-одно  залишиться надто байдужим до людської печалі — не приголубить… не зігріє… не допоможе… ніколи... Так і залишиться вільним спостерігачем початків і кінців сотень тисяч знедолених життів, що мандрують крізь засніжені ліси, заморожені луки, заковані сталевою кригою ріки та озера. Нічого окрім розпачу, нічого окрім безнадії… нічого окрім печалі… Один на один з холоднечею в самому серці… І ніхто не в змозі допомогти…

Людина, яку обрав цей шлях, приречена стати або вічним боржником, віддаючи в небуття частину себе, або кинути виклик всьому Всесвіту і звільнитись від гнітючих кайданів, що відбирають та розбивають останню надію на спасіння. Так чи інакше, вибір буде зроблений… Чим виграється ця шахова «партія смерті» — розумом чи почуттями? Гадаю, що відповідь знаходиться не лише в нашій свідомості, але і у тих безкінечних білокурих дюнах снігів та кришталевих крижаних горах, що несуть на собі правду правічних лісів — найвеличніших і наймудріших вказівників істинного шляху.

Дивно, але ніколи навіть близько і не міг припустити, що щось подібне зачепить найвіддаленіші закутки душі та свідомості. Хоч 2013-й рік був в музичному плані і не бідним, але інколи таки  відчувався «легкий голод» по чомусь екзотичному, неординарному та справді вражаючому. Посмакувавши вдосталь музичними новинками та перевіреними топовими альбомами, я таки вирішив приділити часточку свого часу щойно з’явившемуся дебютному альбомові Oblivion, британського атмосферик-блек-метал проекту Arx Atrata. Звичайно, виною всього цього був не лише той «легкий музичний голод», адже, пройти повз художнє оформлення в стилі аля-Winter/Art — я просто не зміг. Очевидно, що обкладинка диску не є ані взірцем, ані шедевром. Але попри всю свою скромність і ненавороченість, вона ідеально відображає настрій і атмосферу, що панують на усіх 5-ти композиціях. Гадаю, цього знайомства ніколи не було б, якби я не відчував такої особливої тяги до всього зимового. Але… все, що робиться — все на краще! 

Представлені на альбомі треки є достатньо об’ємними по хронометражу, але це ніяким чином не відбивається на процесі прослуховування, а навіть навпаки, додає до неперевершеної зимової атмосфери ще і епічності та кілька яскравих контурів величі. Звучання платівки є самобутнім, оскільки поєднує не тільки типові «колючі» блек-металічні гітарні рифи з елементами атмосфери, але і відмінно сконструйовані та вплетені в музичне полотно ambient'ні вставки. Саме завдяки їм була створена на Oblivion така чаруюче-гіпнотична холодна аура. 

Більшість мелодій, які, насмілюсь зауважити, є просто чудовими, створені гітарами. Для даного напряму даний хід є достатньо сміливим та неординарним — рідко можна почути в атмо-блек-метал-альбомі чітко прописані такі м’які та шовковисті партії гітар, які не тільки «не різали б слух», але і навпаки — гіпнотизували. Судячи із коефіцієнту мелодійності даної роботи, можна їй було б приписати ще й тег «мелодичний блек-метал», але цього робити не варто, адже, якщо поглянути на розмірені, а інколи і зовсім повільні темпи і ритми, що вибудовані на основі атмосфери, то відчутний і певний ступінь придумленості. Працюють професіонали? Авжеж! Тільки імен своїх і досі не розкривають.

Достатньо вдалими є і партії клавішних на даному альбомі. Arx Atrata, безперечно, довели, що можна інтенсивно використовувати подібні інструменти і, водночас, не бути гуртом стилістично чимось схожими на симфо-блек-метал, типу DB і їм подібних. Мелодії, які будуються на клавішних, теж вельми прекрасні. На перших композиціях — Winter та The Hour, які є прямим уособленням меланхолійної величі — вони служать в ролі ефектного доповнення, а пік їх розквіту зосереджений на Forsaken, у другій половині альбому. Там же себе найкраще проявила і вишукана акустична гітара (завершення The Broken Man), додаючи музиці всім впізнаваного британського колориту. 

Про вокал теж можна сказати лише хороше — прописаний в рамках стилю, clean'бек-частина (що на Winter) більш ніж вражаюча, хоч і представлена дуже короткими фрагментами. Це дійсно зачіпає, і навіть вглибину сховані потаємні емоції та переживання на мить тануть, наче крига напровесні. І ніщо не в змозі це зупинити…

Так чи інакше, дебютний альбом Arx Atrata, наприкінці року став хорошим подарунком слухачам і поціновувачам красивої атмосферної музики, а ажіотаж, що був створений любителями важкої індустрії, аж ніяк не був пустим гулом у безлюдній кімнаті і приніс проекту натомість багато позитивного — приємне здивування від такої надмірної цікавості слухача, популярність, вщент розпродані тиражі Oblivion, купа даних інтерв’ю та мегатонни отриманої уваги. А що для музиканта може бути ціннішим? Напевне вже нічого.

Дуже хотілося б, щоб подібних альбомів було побільше. Впринципі, це буде цілком можливим, адже Arx Atrata запевнили, що протягом наступних кількох років буде випущений і другий альбом. Тож варто їм побажати успіхів і натхнення.

 06 мар, 2015   Nitais_Ter
Для того чтобы оставить комментарий необходимо авторизоваться

© 2012-2018  MusicScore.  Все права защищены.